Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно.

Н. Виноградська

             На десятиліття можна засекретити архіви, можна стерти сліди злочинів, можна раз, вдруге, втретє переписувати історію. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш.  Народ ніколи не забуває ні своїх героїв, ні своїх катів. Правда історії озивається в тисячах людських доль, тривожить гіркотою сумління, змушує аналізувати, діяти.  Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі.  Про них  пам’ятатимемо ми, українці, їх онуки та правнуки.

       22 і 23 листопада про події Голодомору наші учні нагадували жителям міста й громади  листівками, пропонуючи долучитися до загальнонаціональної хвилини мовчання та  акції «Засвіти свічку пам’яті!» .