Узин… Невеличке містечко, але події в Афганістані зачепили узинські сім’ї чорним крилом. Жителі нашого міста пам’ятають і щороку 15 лютого приходять до паяного знака, схиляючи голови перед тими, хто не повернувся з Афганських ущелин, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим. 11 лютого учні 10 – А класу Узинської ЗОШ І - ІІІ ст. №1(класний керівник Дрига В.В.) та учні 9 – Б класу ( класний керівник Діденко І.А.) запросили воїнів – ветеранів Нагайцева С.М. на урок пам’яті, щоб згадати ту безглузду війну. Скільки горя за 10 років!.. Про те ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в Афганському пеклі. Аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати. Спогади про минуле – гірке та трагічне – звучали в розповідях наших гостей. Їхні болі не можуть відійти в минуле. Учитель історії Діденко І.А. допомогла присутнім розібратися в тих страшних подіях, про які ми знаємо лише з книг, кінофільмів, розповідей учасників, могил та пам’ятників. Книжково – ілюстративна виставка «Як довго ця війна тривала» присвячена пам’яті наших земляків Кураєва О. та Сосновського С., яких назавжди забрала Афганська війна. Поезія читачів школи Король Анни (10 – А клас) та Ходаківської Юлії (10- А клас) – це щирість і шана мужнім воїнам, їхньому героїзму, відвазі. Цей урок залишиться в пам’яті учнів – читачів бібліотеки, тому що історія Афганської війни писалася кров’ю українських солдат і слізьми українських матерів. Ми просимо: люди! Бережіть мир у нашій державі! Любімо рідних та близьких, шануймо батьків та матерів. Будьмо милосердними.
| 
