Щоб дізнитись про події минулого ми звертаємось до архівних документів, історичних джерел....      

        А чи не найкращим джерелом є людська пам'ять.      

        Отже, до спогадів...    

         Узинська середня школа №1 до першої Світової війни була по вулиці Червоноармійській (на тому місці була збудована школа №1 в 50 - их роках). Це був красивий будинок, фасадом до вулиці, обсаджений чудовими ялинками і соснами. Під час війни приміщення школи №1 згоріло.    

          Коли Узин був звільнений Радянською Армією від фашистів, школу відкрили в житловому квартирному будинку у військовому містечку. Це двоповерховий будинок, що знаходиться перед торговим центром "Родина", через дорогу. Кімнати - квартири були класами, невеликі, опалювалися грубками. Навчання було організоване у 2 зміни. Учнів у класах було не багато ( не всі батьки мали змогу послати дітей навчатись). Середня школа на весь Узинський район була одна, тому в старші класи ходили учні зі всіх навколишніх сіл району, наприклад Савенець, Сущаної.       

         Три роки навчалися в цьому будинку - школі та Узинський аеродром розширювався, прибували офіцери з сім'ями. Потрібні були квартири. Школу перевели в будинок райфінвідділу (це будинок старий, потім там була школа №4). У 1952 році було побудовано нове приміщення школи №1. А у 1995 році вона знову справила новосілля (за адресою міто Узин вилиця Ярослава Мудрого 11 А)             

           У кожної школи своя доля, своя історія... Приміщення - це тільки стіни, а живе школа і пишуть її нову історію її учні та вчителі...