Хто знав, хто вiв смертям i стратам лiк?

Де фiльм, який нам показав би голод?...

        Мій рідний Узин - зелені гаї, щедрі золоті ниви, багаті чорноземом. На цій життєдайній землі споконвіку люди орали, сіяли, вирощували хліб і не відали, що на їх батьківщину впаде чорним мороком найтяжча трагедія ХХ століття - голодомор 1932 - 1933 років.

        Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодомору: 5,7,9 та 10 мільйонів. Але, в будь - якому випадку, мова йде про мільйони українських селян, які без вини і без війни пішли із життя. 

          Голодомор не обійшов і українське містечко Узин. Під час Голодомору померло більше 300 узинчан, а за підрахунками очевидців Мищинського П. та Дідика. О. -1563 чоловіки.

          Ми з кожним роком втрачаємо свою живу історію, відходять у вічність свідки тих подій. Тому дуже важливо зібрати їх спогади і свідчення, щоб зберегти їх для майбутніх поколінь.

           Ці спогади - безцінний фактичний матеріал, із якого народжується істина. Можна переписати історію, але пам'ять - це незкінченна книга, в якій записано все : і життя країни, і життя людей. Хай же пам'ять про всіх, хто загинув у роки голодомору згуртує нас, живить, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави.   

                            Дослідницька робота "Прости нас, пам'яте, прости!"

                                 колишньої учениці Узинської ЗОШ №1 Коток Яни